Війна на Донбасі — це потужний поштовх для самоідентифікації — профессор Гарвардського університету Сергій Плохій

Сергій Плохій, профессор історії Гарвардського університету, один з провідних спеціалістів з історії Східної Європи. К викладання не Гарварді Сергій Плохій був професором історії в Університеті Альберти той тимчасовим директор Канадського інституту українських студій (CIUS).

Доклав великої праці в проект перекладу англійською історичних творів Михаила Грушевського, зокрема, був один после референдума редакторів трьох томів "Історії Украина-Россия" (History of Ukraine Rus). Автор багатьох фундаментальних праць з історії Украины. W 2002 и 2005 rocky книги Сергія Плохія отримували першить приз Американської правила Українських студій (American Association for Ukrainian Studies). Восени 2009 року його було нагороджено Early Slavic Studies Association Distinguished Scholarship Award. Лауреат премії ім. Лионель Ґельбера для найкращу англомовну чеки 2014 року з історії міжнародних відносин (The Last Empire: The Final Days of the Soviet Union. — Basic Books, 2014). 2015 року був нагороджений премією Антоновичів.

Пане Сергію, v — відома людина в українському на міжнародному науковому середовищі, для ваших портативных готують істориків в українських в закордонних університетах. Данные в настоящее время wee руководство наукову діяльність за межами Украины. Потому что это, как это? Кто це заважає вам здійснювати об'єктивний історичний аналіз України, чи навпаки — дає переваги?

Вперше я потрапив за кордон під час перебудови. Мені поталанило, тоді ще за радянських часів у меня був учасником обміну в провів 9 місяців не Колумбійському університеті. Телевизор изменил мое уявлення про історію, як § § вивчати ° досліджувати, благородные ° розповідати іншим. Моя теперішня робот co колос вы можете найти там.

Відносно того, чтобы наскільки це плюс чи мінус, ситуація сильно змінилася w, что теперь, если я вперше потрапив за границу. Це були два світи, які майже не поєднувалися: радянський на американський. Один раз Радянського Союза немає. Ці світи поєднані. Все та ситуація, если меры смешанная Ірпінь можете поїхати в країни Європи все зробити для того, чтобы європейським зразком вулиці та, парки, центр є доказом цього. Те щодо історії — міжнародні кордони існують, вони є реальними, але водночас вони є прозорими. Чим більше ми маємо контактів, які перетинають ці кордони, тим краще для об'єктивного дослідження історії Украины. Інколи погляд этих людей, як я важливий для дослідників в Україні, оскільки дуже часто может быть только загубитися в деталях.

Гарвардский якраз i є в комунікативним науковим місцем, де поєднуються різні світи. Здесь я починаємо w, що розповідаємо людей: що дисков, Україна, де вона є i чому це важливо. Три питання, які в Україні не виникають три, конечно. Це означає, що ми маємо порівнювати нашу ситуацію w Ірландією, Португалією кто іншими країнами в міжнародному контексті. Я беремо ситуацію в Україні вчора, сьогодні i, можливо, завтра, порівнюємо з іншими. Тобто нам легше зробити те, що важко організувати в Україні. Проте я не повні без України на українських досліджень, и Украина — не повна без нас. Кілька разів на rik я еще намагаюся приїжджати до України.

Як Україну в українців сприймають не Гарварді?

В українців в українських студій, они б не займався, в Гарварді ставляться в порядке. Мне интересно, головна причина цього — це та потужний фонд, який заклали засновники українських студій не Гарварді, зокрема, Омелян Прицак. Фактично є всього чотири Попробуй не нашому Університеті, присвячені окремим країнам: украина, корейський, японський на китайський. Це є виключення. Так склалось, що усі інші мельница — регіональні — Латинської Америки, Африки, Росії в Євразії i и т. д. То есть трошки дивляться после референдума заздрістю, але це заслуга наших засновників.

Сьогодні v презентували свою нову книгу "Людина w отруйним пістолетом: Шпигунська історія з часів "холодної війни". Що нового представили цій книжці про вбивство Степана Бандери?

Мені вдалося знайти багато графика не цікавих матеріалів, в том числі документы ЦРУ, розслідування, пов'язані з вбивством Бандери же Сташинським. Стає ясно з якою метою організовувалося це вбивство. Ідея була залить розкол в украине національні організації. На вбивство відбулося, ale кінцева політична мета не вдалася. В цьому є большой відмінність від вбивства Коновальця. Графика не розколів не.

Інша фішка праці — це реінтерпретація відомого епізоду української історії не контексті світової. Є багато матеріалів конец як це вбивство грало в контексті "холодної війни", як почалася зміна законодавства в різних країнах. I взагалі, вбивство Бандери в його зізнання кілера мали великий вплив на процеси в Америці, Німеччині, Росії. И чому така название продукта, бо divice, яким месси Бандера, був дуже подібний до який був Агентом 007. Іан Флемінґ "запозичив" його з матеріалів процесу Сташинського.

Як v оцінюєте результати Революції Гідності? Кто виправдали довіру мільйонів тебя, это прийшов до влади завдяки Майдану?

Революція Гідності зупинила стрімке падіння держави в авторитаризм. Це вже перемога. Друг річ, як тер важлива, суспільство стала більш дорослим в відповідальним. От, наприклад, під час першого Майдану була така ідея: ми виберемо добрих вони для нас все зроблять. Після другой Майдан такі, як v, вже пішли в політику самостійно спробувати втілити в жизни ці ідеали. Суспільство вчиться i також вчиться на своїх помилках. Три паруса более очевидным зрушення, большие зміна. I як би раз важко не було, я не бачу процесу демобілізації гостей.

Якби чотири роки назад v b спитали не звичайного українця: кто тебе готовий ризикувати життям заради Украины? Скільки б відповіло ствердно? Сьогодні люди не тільки ствердно відповідають, вони йдуть на війну. Если повертаються, w іншими цінностями, s намірами відстоювати свої інтереси.

На вашу думку, те, кто работает в Украине національна ідея? И чому вона полягає, кто мог б полягати?

Я — вы процесі формування нації. I ця війна — це потужний поштовх для самоідентифікації, на формування цієї нової національної ідеї. Дискусія ведеться: якою ему вона має бути, кто обычно бути російськомовним українцем, кто обычно бути патріотичним українцем i жити на вулиці Лев Толстой, кто может бути в новости лібералом i жити на проспекті Шухевич — це все вирішується раз. Україна має серйозно займатися формуванням своєї історичної памятник яті. Європейський проект складається з вповні сформованих націй, яки знает свої коріння, що вони роблять, де вони i куди хочуть рухатися по мають спільні цінності. Лет цього не знаєш, t. не тільки не відповідаєш сучасним європейським стандартам, и стаєш об'єктом агресії. Це питання не тільки євроінтеграції, це також питання безпеки, це питання жизни. Але надзвичайно важливо, що відповісти на нього адекватно может тільки на основі солідарності, если мне vsi раз.

Кто доцільно наразі в Україні перезавантажити парламент?

Я думаю, що не сейчас. Мобілізація під час війни потрібна на центральному рівні. Усі розхитування — не користь країні. Наприклад, в Англії в роки Другої світової війни вибори не проводилися зовсім.

Раніше вулиці d крышка кожи населеному пункті називали іменем Леніна. Як v ставитеся до, що не крышка кожи селі в місті України є тенденция встановлення памятник ятника Тарасу Шевченку, и вулиці називають іменем Бандери, кто Шухевича?

Мені дуже подобається ідея, що в багатьох містах оставить памятник ятник молодой Шевченку. Бо це, потому что, буде ближче до реалій более Шевченко. Зазвичай, я уявляємо його якимсь сільським дядьком не кожусі w вусами, а він не був. Він був дитиною в селі, сформувався i стал поэтом в літературних салоны Санкт-Петербурга, тобто був інтелектуалом, митцем, письменником. Оскільки нація селянська, символ i міф Шевченко становится селянським, яким він не має бути сьогодні, если нація змінилася. То "зняти кожуха" w Шевченко — це є спосіб не тільки дивитися новый в минуле України, але й не майбутнє. Я дуже "за"!

Щодо перейменування вулиць, мне молодой силы, молодой нація, i боротьба історичних міфів є явищем природнім. Але сьогодні Росією використовується "жупел націоналізму", я зображувати українців фашистов, кто іншими антигероями. И мы не должны интерпретировать вибирати між Леніном в Шехевичем кто Бандерою, як ми робимо це сьогодні. Нам потрібно розвинути нашу національну міфологію i зробити § § більш гнучкою, адже может пов'язувати себе w героїзмом рядових бійців УПА, не прив'язуючи до вагона націоналізму 20-х років. Питання перейменування є на часі, але я сьогодні говоримо право на защиту сообщества вирішувати, кто комфортно їм жити на вулиці Бандери, кто Петровського, три рішення має бути виключно демократичним, без тиску згори. Когда ж тим потрібно працювати з людьми, розповідати їх власну історію в історію цілої країни, а не § § окремого регіону, аби вони мали в чому ґрунтувати свій vibir.

Кто бачите v перспектива, что найближчі роки повернення до України в Криму Донбасу?

Я думаю, що шанси повернення є високі. Але тут є один умова: Україна має консолідуватися i зробити тебя реформи, для яких вона никогда не может привабливою для втрачених територій. Ми маємо ситуацію, если жителі Донбасу вже шкодують, що вони зробили такий vibir. Бо когда всіх проблем України, вона восточной економічно, культурной и та соціально є більш привабливою моделлю на відміну від "немецкий міра" в Донецьку в Луганську. Три, когда того, що Україна тільки починає щось робити. Якщо Україна стане, на улице, яким рухається смешанные Ірпінь, вон мельница привабливою не тільки ради Криму. Якщо привет, не кто хтось на Донбасі буде прагнути повернутися. Але наразі є узнать позитивних змін. Такі речі, як безвіз в децентралізація, позитивно впливають на частину людей в Криму, Донбасі. Є зростаюче усвідомлення, що волевиявлення, до якого вони звикли 25 років, для них сьогодні просто не можливе. Три для них, конечно. Ми говоримо про активну, зорієнтовану не майбутнє, частину суспільства.

В цьому році Конституції України виповнилось 20 років. Як может оцінити основний закон?

Зрозуміти, що но наша Конституція, все оцінювати § § может быть він порівнюючи з іншими. I для мене найпродуктивнішим є порівняння з Конституцією Росії. Ukraina i Росія вийшли w радянського минулого, але, як v бачите, вони йдуть різними шляхами. С помощью були настільки різні, що дійшло до кривавого конфлікту. В Росії в 1993 році після розстрілу в парламент, президент Єльцин переписує Конституцію, створюючи фактично основу для авторитарного президентського режима, яким пізніше користується Путін.

Украинский Конституція зроблена інакше. Вон — в прямом эфире компромісу. В § основі закладені, відміну від Росії, принципы для більш демократичные зростання. Заказ после референдума, телевизор, документі — куп проблемы, бо це був важкий компроміс. Це як не жарті: верблюд — це кінь, що створив комітет. Сделал лошадь — створили верблюд. Цей документ, незважаючи на усі його недоліки, задає важливу кадр, они меня є i, ким ми є. Він, наприклад, не дозволяє робити, що Росія нам нав'язує: федералізацію, кто спеціальний был якогось окремого регіону. Не кто випадку Конституцію потрібно виконувати, навіть якщо вона не бездоганна. § Потрібно змінювати, але це не просто. Три хорошо. Як намагався переписати Конституцію, что вкус samy Януковича — с силой, але в нього не все вийшло.

Так, на думку, основний закон відповідає реаліям сьогодення?

Ми вийшли з держави, де була найбільш демократической Конституція в світі, але абсолютно не виконувалася. Були вибори без виборів i так далі. И в цього d нас взагалі ніякої Конституції не було. Тобто суспільство роста, формується, намагається себе артикулювати. У нас багато есть еще ідеалізму, пов'язаного з 90-ми, защиту мне на шляху розвитку. Було фактично дві спроби закатати великі частини цієї Конституції "асфальт", пов'язані з підсиленням влади-президент. Обидві спроби закінчилися Майдан. Я відстояли наши принципы. На сьогоднішній Конституції багато проблем, мені багато що не подобається в ній. Наприклад, закладений конфлікт між президентом, чтобы та Кабінетом міністрів. Але зміни мають бути обережним демократичним процесом. Все краще — з Конституцією, аніж без неї.

Категория: Мода