- Рейтинг новостей Туризм bvaskg@gmail.com Fri, 21 Jul 2017 20:49:13 +0000 ru-ru Украина | Туризм В Пакистане число погибших от жары превысило 800 человек news/729782/ rosbalt.com.ua <h2>Большое количество людей находится в больницах </h2> <p>В Пакистане в результате аномальной жары число умерших уже превысило 800 человек.</p> <p>Большинство погибших - около 780 человек &ndash; в городе Карачи, передает русская служба Би-Би-Си.</p> <p>Большое количество людей находится в больницах.</p> <p>Накануне на юге Пакистана температура понималась до 45 градусов по Цельсию.</p> <p>Премьер-министр Наваз Шариф заявил, что армейские подразделения будут помогать создавать дополнительные специальные центры, где люди смогут спасаться от высокой температуры.</p> <p>В мае в соседней Индии из-за высоких температур погибли более 1,5 тыс. человек.</p> Wed, 31 Dec 1969 19:33:35 EST news/729782/ Украина | Туризм Японские исследователи разработали метод мгновенной диагностики рака на ранней стадии news/729785/ rosbalt.com.ua <h2>При обработке ультрафиолетовым и другими видами излучения кровь больного начинает светиться. </h2> <p>Японская компания MYTECH, специализирующаяся в области производстве высокоточного медицинского оборудования, совместно с больницей Тоёсю при Университете Сёва разработала новейшую технологию, позволяющую диагностировать онкологическое заболевание на ранней стадии по капле крови в течение считанных минут, пишут Новости Израиля.</p> <p><span class="read_also"><span>Читайте также</span>Ученый, открывший ДНК, рассчитывает найти лекарство от рака через 2 года</span></p> <p>Основу этого изобретения составляет пластина из металла особого состава, на которую помещается капля крови пациента со злокачественной опухолью. При обработке ультрафиолетовым и другими видами излучения кровь больного начинает светиться.</p> <p>&quot;Это является абсолютно новым достижением в мире. Способ прост в применении, и его можно начать использовать в любой больнице хоть завтра&quot;, 7 &ndash; заявил в интервью журналистам представитель компании. .</p> <p>Эксперименты с участием двадцати человек, онкологических больных и пациентов с доброкачественными новообразованиями, продемонстрировали способность новой технологии безошибочно определять раковое заболевание. Ученые рассчитывают, что уже через год смогут провести первые клинические испытания.</p> Wed, 31 Dec 1969 19:33:35 EST news/729785/ Украина | Туризм FDA зарегистрировала новый антитромбоцитарный препарат news/729842/ rosbalt.com.ua <h2>Администрация по контролю за продуктами и лекарствами США (FDA) &nbsp;зарегистрировала антитромбоцитарный препарат кангрелор (cangrelor) компании Medicines Co.&nbsp; </h2> <p>Новое лекарственное средство, одобренное под торговым наименованием Кенгриал (Kengreal) предназначено для применения взрослыми пациентами при проведении ангиопластики (стентирования),&nbsp;сообщается&nbsp;в пресс-релизе ведомства.</p> <p>Как показали клинические исследования, прошедшие при участии 10 тыс. пациентов, новое лекарственное средство сокращает риск смерти, сердечного приступа и тромбоза стента в течение 48 часов после ангиопластики.&nbsp;</p> <p>Также сравнительные исследования продемонстрировали, что новый препарат немного эффективнее клопидогрела (Bristol-Myers Squibb).</p> Wed, 31 Dec 1969 19:33:35 EST news/729842/ Украина | Туризм В Сьерра-Леоне новая вспышка лихорадки Эбола news/729845/ rosbalt.com.ua <h2>Власти Сьерра-Леоне сообщили о двух новых случаях заболевания лихорадкой Эбола в столице страны Фритауне. </h2> <p>Несколько недель в городе не регистрировалось ни одного нового случая Эболы, и предполагалось, что во Фритауне болезнь удалось победить, сообщает русская служба Би-Би-Си.</p> <p>Представитель Национального центра реагирования на лихорадку Эбола заявил, что ситуация вызывает беспокойство, поскольку все карантинные объекты в городе уже закрыты.</p> <p><span class="read_also"><span>Читайте также</span>Для преодоления епидемии Эбола необходимо почти $200 млн - ООН</span></p> <p>Кроме того, существует опасность дальнейшего распространения заболевания, поскольку заболевшие проживали в густонаселенных трущобах.</p> <p>На севере Сьерра-Леоне по-прежнему идет борьба с распространением Эболы. Всего в регионе от этого заболевания скончались более 11 тысяч человек.</p> Wed, 31 Dec 1969 19:33:35 EST news/729845/ Украина | Туризм Думки, які можуть вас вбити news/731136/ rosbalt.com.ua <h2>Іноді сама думка про те, що людина захворіла, може вбити її.&nbsp; </h2> <p>Як з&#39;ясував Девід Робсон, ми можемо несвідомо підхоплювати страхи, які матимуть жахливі наслідки для нас.</p> <p>Стережіться панікерів. Їхні слова, як заклинання шамана, можуть перетворитись на епідемії.</p> <p>Добре відомо, що очікування хвороби може бути небезпечнішим за неї. Наприклад, шамани вуду завдають шкоди своїм жертвам силою навіювання, змушуючи людину повірити в те, що вона хвора, що часто викликає фактичні симптоми недуги.</p> <p><span class="read_also"><span>Читайте також</span>У дітей, які живуть у зоні бойових дій, є симптоми затяжного стресу - психологи</span></p> <p>Сила переконання здатна викликати блювання, запаморочення, головні болі і навіть смерть. Цей феномен отримав назву &quot;ефект ноцебо&quot; (засіб, що не має реальної фармакологічної дії, але викликає негативну реакцію у пацієнта. &ndash;&nbsp;Ред.).</p> <p>Сьогодні ми розуміємо, наскільки легко ці небезпечні переконання можуть поширюватися через плітки і мати руйнівні наслідки. Це пояснює, чому деякі родини, здається, приречені на важкі хвороби, а люди, що мешкають поруч із вітряними турбінами, страждають на загадкові напади запаморочення, безсоння і нудоти.</p> <p>Якщо після вакцинації ви відчуваєте, що незабаром захворієте, ваш мобільний телефон викликає головний біль або ви потерпаєте від несподіваної харчової алергії, можливо, ви також стали жертвою ефекту ноцебо.</p> <p>&quot;Ефект ноцебо демонструє силу мозку, &ndash; розповідає Димос Мітсікостас з Афінського військово-морського госпіталю в Греції. &ndash; Ми поки що не можемо його повністю пояснити&quot;.</p> <p>Лікарям давно відомо, що переконання пацієнта можуть суттєво впливати на його здоров&#39;я.</p> <p>У XVIII столітті віденський лікар Еріх Меннінгер фон Лерхенталь розповів, як студенти його медичної школи вирішили провчити обридлого асистента і попередили, що на нього чекає плаха. Вони зав&#39;язали бідасі очі, нагнули голову і кинули йому на шию вологу тканину. Переконаний, що його торкнулося сталеве лезо, чоловік &quot;помер на місці&quot;.</p> <p>Хоча таких історій досить багато, сучасні дослідники переважно зосереджуються на здатності розуму лікувати хворобу, а не шкодити організму. Це так званий &quot;ефект плацебо&quot; &ndash; з латинської &quot;я сподобаюсь&quot;.</p> <p>Під час клінічних випробувань пацієнтам довільно призначають або реальний препарат, або плацебо - пігулку, яка не має фармакологічної дії. У пацієнтів, які приймають несправжні ліки і не знають цього, часто відзначається поліпшення стану лише завдяки їхній вірі у лікування.</p> <p>Але поряд із покращенням стану люди, які приймають плацебо, часто повідомляють про загадкові побічні ефекти &ndash; нудоту, головний біль, дискомфорт &ndash; які навряд чи може спричинити &quot;порожня&quot; пігулка. Річ у тім, що пацієнти під час клінічних тестів отримують однакові попередження про можливі побічні ефекти - незалежно від того, приймають вони реальний препарат чи плацебо.</p> <p>Отже, очікування симптомів у деяких хворих спричиняє їх фізичний прояв. &quot;Це систематичне явище, але медицина насправді ніколи не займалася ним&quot;, &ndash; каже Тед Капчук з Гарвардської медичної школі.</p> <p><span class="read_also"><span>Читайте також</span>Як отримати користь зі стресу</span></p> <p>За останнє десятиліття лікарі довели, що ефект ноцебо &ndash; від латинського &quot;я завдам шкоди&quot; &ndash; досить поширений. Зробивши огляд медичної літератури, доктор Містікостас виявив, що ефект ноцебо часто з&#39;являється під час лікування головного болю, розсіяного склерозу або депресії.</p> <p>Під час&nbsp;дослідження&nbsp;65% пацієнтів з хворобою Паркінсона повідомили про негативні побічні ефекти плацебо. &quot;Приблизно кожен десятий випробуваний відмовлявся від дослідження через ефект ноцебо, що є дуже високим показником&quot;, &ndash; розповідає дослідник.</p> <p>Хоча більшість побічних ефектів доволі суб&#39;єктивні, такі як нудота чи біль, ефект ноцебо іноді проявляється фізично &ndash; у вигляді висипів, шкірного свербежу чи навіть зміни фізіологічних покажчиків. &quot;У це важко повірити. Люди приймають цукрові пілюлі, а в них підвищується рівень ферментів в печінці&quot;, &ndash; говорить Димос Мітсікостас.</p> <p>Якщо ви думаєте, що пацієнти просто вигадують побічні ефекти, ви помиляєтесь.Вимірювання нервової діяльності під час ефекту ноцебо показали, що спинний мозок починає реагувати на підвищений біль, перш ніж людина може його усвідомити.</p> <p>Згадаємо майже летальний випадок із паном А, про який повідомив доктор Рой Рівз у 2007 році. Пан А, який страждав на депресію, випив цілу пляшку пігулок. Але негайно розкаявшись, він кинувся в лікарню і втратив свідомість прямо в приймальній. Ситуація виглядала серйозною &ndash; різке падіння кров&#39;яного тиску, гіпервентиляція. Постраждалому відразу ж зробили внутрішньовенне вливання.</p> <p>Тим не менш, аналізи крові не виявили жодних слідів ліків в його організмі. Чотири години по тому доктора Рівза повідомили, що чоловік брав участь в медичному експерименті і єдине &quot;передозування&quot;, яке могло трапитися &ndash; це передозування цукрових пігулок. Почувши цю новину, пан А відчув значне полегшення і незабаром видужав.</p> <p>Невідомо, чи міг би ефект ноцебо і справді вбити містера А, але доктор Фабріціо Бенедетті з медичної школи Туринського університету вважає, що це цілком можливо.</p> <p>Сканування мозку випробовуваних, які перебували під дією ефекту ноцебо, демонстрували ланцюгову реакцію в гіпоталамусі, гіпофізі та надниркових залозах &ndash; ділянках нашого організму, які реагують на екстремальну загрозу. Якщо страх і переконання достатньо сильні, коктейль гормонів, який виробляється в організмі, може бути смертельно небезпечним, каже він.</p> <p>Думка, що ваш лікар може ненавмисно зробити вас хворим, може бути досить тривожною. Зовсім недавно науковці з&#39;ясували, що для поширення ефекту ноцебо багато не треба. Навіть звичайні чутки можуть налаштувати ваш розум на хворобу.</p> <p>Під час&nbsp;експерименту доктор Бенедетті запросив близько 100 студентів у похід в італійські Альпи, який передбачав підйом на 3000 метрів. За кілька днів до подорожі він розповів одному учаснику, що розріджене повітря може викликати мігрень. У день поїздки з&#39;ясувалося, що більш ніж чверть групи почули цю новину, і саме вони мали найгірші прояви головного болю під час походу.</p> <p>Більше за те, аналізи їхньої слини показали надмірну реакцію на низький рівень кисню, зокрема, підвищення рівня ферментів, пов&#39;язаних з висотною хворобою. &quot;Біохімія мозку у &quot;соціально інфікованих&quot; учасників змінилася&quot;, &ndash; пояснює доктор Бенедетті.</p> <p>Інакше кажучи, шкідливі переконання, які розповідають про хворобу, можуть бути заразними. &quot;Негативні очікування, які передають друзі, сусіди та інші, швидко поширюються, спричиняючи ефект соціального ноцебо у великої кількості людей&quot;, &ndash; впевнений пан Бенедетті.</p> <p>Одне дослідження показало: спостереження за тим, що інший пацієнт відчуває біль під час лікування, робить лікування боліснішим. Отже, ефект ноцебо передається від людини до людини лише шляхом спостереження. Ще більше занепокоєння викликає той&nbsp;факт, що ефект ноцебо може поширюватися підсвідомо.</p> <p>Історія має багато прикладів цього. Найбільш відомим є танцювальна чума 1518 року (біля 400 осіб танцювали без зупинки протягом майже місяця, в результаті чого дехто помер від серцевого нападу або виснаження. &ndash;&nbsp;Ред.).</p> <p>Інший приклад &ndash; так званий &quot;червневий жук&quot;, епідемія на американській текстильній фабриці у 1960-х, яка викликала поголовні випадки запаморочення і блювоти, хоча жодної з отруйних комах, які, за чутками, викликали недугу, знайдено не було.</p> <p>Часто страх перед новими технологіями спричиняє схожий ефект. Наприкінці XIX століття перші користувачі телефонних апаратів повідомляли про запаморочення та біль після використання пристрою. А скандинавські працівники у 1980-і часто мали висип неясного походження - на їхню думку, його викликали комп&#39;ютерні монітори.</p> <p>Сьогодні ефект ноцебо виявляється у таких суперечливих хворобах як &quot;синдром вітряної турбіни&quot; (дискомфорт і безсоння, на який скаржаться переважно мешканці Канади). Або &quot;електро-чутливість&quot; &ndash; алергічна реакція на сигнали мобільних телефонів і Wi-Fi.</p> <p>Деякі люди навіть сплять у металевих коконах, щоб уникнути постійного дзвону у вухах. Тим не менш, десятки експериментів показали, що люди повідомляють про ті самі симптоми, коли перебувають біля фіктивного пристрою, який насправді не виділяє жодних електромагнітних хвиль.</p> <p>Хоча ноцебо не є справжньою хворобою, ми не повинні недооцінювати фізичні страждання, які він викликає.</p> <p>&quot;Я не сумніваюся в тому, що люди справді відчувають фізичні симптоми&quot;, &ndash; каже Джеймс Рубін з Королівського коледжу Лондона. Навіть колишня голова Всесвітньої організації охорони здоров&#39;я потерпала від цього синдрому. Вона&nbsp;заборонилакористуватися мобільними телефонами в її офісі, бо вважала, що вони викликають у неї мігрені&quot;.</p> <p>Інші випадки ноцебо включають загадкову харчову непереносимість. Так, 20% англійців стверджують, що їхній шлунок не сприймає деякі види продуктів, хоча медичні тести демонструють, що лише десята частина з них справді має проблеми з харчуванням. Ноцебо може також пояснити, чому люди часто потерпають від побічних ефектів після вакцини плацебо, а також упевнені, щопротизаплідні пігулкивикликають депресію, біль голови та біль у грудях, хоча наукові дослідження переважно не знайшли підтвердження цього.</p> <p>Що можна зробити? Звісно, побороти давні переконання дуже важко, але відповідальні дії ЗМІ можуть принаймні зупиняти поширення нових отруйних чуток.</p> <p>А що стосується лікарів? Ребекка Веллс із медичного центру Університету Вейк Форест у Північній Кароліні вважає, що це найважливіша дилема сучасної медицини. З одного боку, лікарі зобов&#39;язані повідомляти про можливі побічні ефекти препарату &ndash; вони мають отримати &quot;інформовану згоду&quot; пацієнта, але з іншого &ndash; сама ця&nbsp;інформаціяможе завдавати шкоди.</p> <p>У майбутньому, вважає дослідниця, лікарі мають розробити нові процедури того, як повідомляти пацієнтам про побічні ефекти, і що саме можна їм розповідати. Належна увага до цього питання має вирішальне значення, бо побічні ефекти в однієї людини можуть набувати сили епідемії.</p> <p>Позитивні результати дають інформування та освіта. Доктор Мітсікостас, наприклад, намагається пояснити пацієнтам, що вони мають остерігатися власних очікувань. &quot;Наші пацієнти мають зрозуміти, що з внутрішнім страхом треба боротися&quot;, &ndash; говорить він.</p> <p>Ми не можемо ігнорувати зв&#39;язок розуму і тіла, незважаючи на дивовижні досягнення сучасної медицини. &quot;Протягом тисячоліть медицина була суцільним плацебо &ndash; маги використовували силу переконання та надію, аби підсилити волю хворого до одужання, &ndash; каже доктор Мітсікостас. - Цього не достатньо, аби подолати хворобу, але ця сила - невід&#39;ємна частина лікування&quot;.</p> <br><img border="0" class="nomargin noborder" width="620" height="17" src="http://images.unian.net/img/bbc_620x17.png"><br> Wed, 31 Dec 1969 19:33:35 EST news/731136/ Украина | Туризм Индийская омолаживающая маска для лица news/731471/ rosbalt.com.ua <h2>Рецепт лучшей маски, которую нужно примeнять два раза в неделю </h2> <p>Индийки пользуются масками для лица из куркумы, и благодаря этому их лицо излучает красоту и молодость, пишет womanel.com.ua.</p> <p>Рецепт лучшей маски, которую нужно примeнять два раза в неделю:</p> <p>Глина &ndash; 2 ч. ложки</p> <p>Сметана &ndash; 1 ч. ложечка</p> <p>Куркума &ndash; 0, 5</p> <p>Молоко (свежее коровье или кокосовое) &ndash; немного</p> <p>Смешайте все и нанесите на лицo на 20 минут.</p> <p>Затем смойте маску теплой водой.</p> Wed, 31 Dec 1969 19:33:35 EST news/731471/ Украина | Туризм Егоїзм та психопатія мають високу генетичну обумовленість news/733317/ rosbalt.com.ua <h2>Чому деякі люди надзвичайно егоїстичні, деспотичні та недоброзичливі? </h2> <p>&nbsp;Кореспондент BBC Future розмовляє із науковцем, який вивчає найтемніші сторони людського розуму.</p> <p>Якби вам запропонували відправити нешкідливих жучків у кавомолку, ви би погодились? А якби у жучків були імена, і ви би чули, як хрускотять їхні панцири? І чи могли би ви оглушити людину нестерпним шумом і отримати збочене задоволення від того, що завдали їй болю?</p> <p>Це лише деякі з тестів, за допомогою яких Делрой Польюс вивчає &quot;темну природу&quot; людської особистості.</p> <p>По суті, він намагається відповісти на запитання, яке цікавить багатьох &ndash; чому деякі люди отримують задоволення від жорстокості? І йдеться не лише про психопатів і вбивць, але й про шкільних хуліганів, інтернет-тролей і навіть шанованих членів суспільства, таких як політики або поліцейські.</p> <p>Ми легко і швидко навішуємо ярлики. &quot;Часто ділимо людей на ангелів або дияволів, бо нам легше сприймати світ у чорно-білій палітрі&quot;, &ndash; розповідає доктор Польюс з Університету Британської Колумбії в Канаді. Хоча він і не виправдовує жорстокості, але вивчає її відсторонено і допитливо, як зоолог, який спостерігає за отруйними тваринами. Науковець розробляє класифікацію (&quot;таксономію&quot;, як він це називає) повсякденного зла.</p> <p>Інтерес науковця до темних рис людського характеру почався з вивчення нарцисизму &ndash; надзвичайного егоїзму і марнославства, яке змушує людей інколи доволі агресивно захищати почуття власної гідності.</p> <p>Трохи більше ніж десять років по тому аспірант пана Польюса Кевін Вільямс запропонував дослідити, чи є зв&#39;язок між егоїзмом і двома іншими неприємними рисами &ndash; макіавеллізмом (холоднокровним маніпулюванням людьми) і психопатією (бездушною нечутливістю до почуттів інших). Разом науковці виявили, що ці три риси є значною мірою незалежними, хоча іноді й поєднуються в одній особистості, утворюючи справжню &quot;темну тріаду&quot;.</p> <p>Дивно, наскільки відвертими часом бувають учасники експериментів доктора. Його анкети, як правило, містять такі твердження &ndash; &quot;Я люблю чіплятися до слабших за мене людей&quot; або &quot;Краще б ви не відкривати мені свої секрети&quot;. Респондентам треба погодитися чи не погодитися з цими твердженнями.</p> <p>Напевно, зізнаватися в такому соромно, але люди, принаймні в лабораторії, щиро розповідають про свої неприємні риси, і їхні відповіді, здається, і справді відповідають знущанням в реальному житті &ndash; як у підлітковому, так і в дорослому віці.</p> <p>Ті, хто має, наприклад, деспотичні та психопатичні риси також більше схильні до&nbsp;невірності в шлюбі, а також частіше за інших користуються&nbsp;шпаргалкамина іспитах.</p> <p>Доктор Делрой Польюс вивчає насамперед повсякденне зло, а не кримінальні чи психіатричні випадки, тому досліджувані ним риси важко розпізнати на першій зустрічі. &quot;Ці особистості навчилися виживати в суспільстві, тому вони вміють контролювати себе, щоб не потрапити у халепу. Та їхні риси характеру все одно виявляються тут чи там&quot;.</p> <p>Наприклад, ті з респондентів, чиї анкети демонструють нарцисичні риси, схильні перебільшувати свої чесноти і вихвалятися &ndash; стратегії, які допомагають їм підвищити відчуття власної гідності.</p> <p>Під час деяких експериментів доктор Польюс розповідав учасникам якусь вигадану теорію, і вони швидко починали вдавати, що добре знаються на ній. А коли він викривав їхню брехню, це викликало відверте незадоволення.</p> <p>&quot;Це вражає, але саме ці риси і дозволяють їм підтримувати завищену самооцінку&quot;.</p> <p>Перші результати дослідження доктора Польюса привернули увагу і викликали море нових запитань. Наприклад, чи з&#39;являються ці огидні риси від народження?</p> <p>Вчені порівняли риси особистості однояйцевих і різнояйцевих близнюків і виявили, що егоїзм та психопатія мають доволі високу&nbsp;генетичну обумовленість. Хоча розвиток деспотичних рис радше залежить від навколишнього середовища &ndash; маніпулювати людьми ми вчимося у інших.</p> <p><span class="read_also"><span>Читайте також</span>Ліки можуть впливати на характер людини</span></p> <p>Утім, якою б не була спадковість, вона не знімає з нас відповідальності за свої дії. &quot;Я не думаю, що якщо хтось народився з генами психопатії, то вже нічого не може з цим вдіяти&quot;, &ndash; каже Мінна Ліонз із Ліверпульського університету.</p> <p>Популярність антигероїв масової культури &ndash; Джеймса Бонда, Дона Дрейпера (серіал &quot;Божевільні&quot;) або Джордана Белфорта (фільм &quot;Вовк з Волл-стріт&quot;) &ndash; свідчить про те, що &quot;темні особи&quot; мають сексуальну привабливість. А наукові дослідження підтверджують цю думку.</p> <p>Дещо прояснити про тип особистості може і ще одна базова людська характеристика &ndash; &quot;жайворонок&quot; ви чи &quot;сова&quot;. Доктор Ліонз та її студентка Емі Джонс з&#39;ясували, що &quot;сови&quot; &ndash; люди, які пізно лягають і не можуть рано встати &ndash; частіше за інших мають риси &quot;темної тріади&quot;.</p> <p>Вони схильні ризикувати (один із проявів психопатії), нерідко є деспотичними (ознака макіавеллізму) і, як типові нарциси, експлуатують ближніх.</p> <p>Зв&#39;язок між біоритмами і рисами характеру можна пояснити з точки зору еволюції: можливо, темні особистості мали більше можливостей красти, маніпулювати і заводити таємні сексуальні зв&#39;язки, поки інші спали, тому вони і стали нічними створіннями.</p> <p>Правда це чи ні, Делрой Польюс впевнений: такі люди завжди знайдуть свою нішу. &quot;Людське суспільство настільки складне, що існують різні способи досягти успіху з репродуктивної точки зору. Одні намагаються бути милими, інші &ndash; поганими&quot;, &ndash; пояснює він.</p> <p>Нещодавно вчений спробував проникнути ще далі в найпотаємніші закутки людського розуму. &quot;Ми спробували вийти за рамки, і почали ставити більш радикальні запитання&quot;, &ndash; розповідає він.</p> <p>Під час експерименту деякі люди охоче визнавали, що можуть завдати болю іншим лише заради власного задоволення.</p> <p>Важливо відзначити, що подібні тенденції не є проявом нарцисизму, психопатії або макіавеллізму. Схоже, вони відносяться до окремого типу &ndash; &quot;повсякденного садизму&quot;. Таким чином в колекції доктора Польюса з&#39;явилася ще одна темна риса, і він почав називати свою систему &quot;темною четвіркою&quot;.</p> <p>За допомогою &quot;жукомолки&quot; вчений і його колеги перевірили свою теорію на практиці. Насправді, жуки в кавомолці не потрапляли на леза, а машина просто видавала звуки, які нагадували хрускіт панцирів. Але учасники експерименту про це не знали.</p> <p>Більшість випробовуваних відчували справжню огиду і відмовлялися від цього завдання, тоді як інші, навпаки, виконували його з задоволенням. &quot;Вони не тільки хотіли завдавати жукам шкоди, вони просили ще, &ndash; каже доктор Польюс. &ndash; Інші ж вважали завдання настільки огидним, що навіть не хотіли залишатися в цьому приміщенні&quot;. Важливо, що ті, кому подобалося перемелювати жуків, показали високі результати і в тестах на садистські нахили.</p> <p>Звісно, одним із контраргументів може бути той факт, що раціональна людина не має дуже перейматися через долю жуків. Але група вчених придумала ще один експеримент &ndash; комп&#39;ютерну гру, в якій учасники могли &quot;покарати&quot; суперника гучним звуком в навушниках.</p> <p>Це було не обов&#39;язково, випробуваним, навпаки, доводилося виконати виснажливе лінгвістичне завдання, щоб заслужити право застосувати це покарання. Але, на подив доктора Польюса, побутові садисти охоче за це бралися. &quot;Ми спостерігали не тільки бажання, але й мотивацію, прагнення докласти додаткові зусилля, щоб отримати можливість заподіяти шкоду іншим&quot;.</p> <p>Цю жорстокість ніяк не провокували, вона не приносила жодної особистої вигоди &ndash; випробувані робили це заради задоволення.</p> <p>Вчений вважає, що його дослідження має пряме відношення до інтернет-тролів. &quot;Вони дуже нагадують побутових садистів, бо витрачають свій час на пошуки людей, яким можна завдати болю&quot;.</p> <p>І справді, анонімне опитування інтернет-тролів показало, що у них яскраво виражені риси &quot;темної четвірки&quot;, і особливо - повсякденний садизм.</p> <p>А головна мотивація в них &ndash; прагнення отримати задоволення. Під час експерименту з &quot;жукомолкою&quot; з&#39;ясувалося, що побутові садисти загалом мають дуже слабку емоційну реакцію на приємні життєві події. Можливо, акти невмотивованої жорстокості &ndash; це спроба подолати таку емоційну перешкоду.</p> <p>Дослідженнями доктора Польюса зацікавилися поліція і військові, які хотіли би об&#39;єднати з науковцем зусилля і спробувати знайти пояснення того, чому деякі люди зловживають владою.</p> <p>&quot;Можна припустити, що такі індивіди свідомо обирають роботу, на якій отримують змогу робити іншим боляче&quot;, &ndash; пояснює вчений. Якщо це справді так, то подальші дослідження можуть допомогти виявляти таких кандидатів на етапі прийому на роботу.</p> <p>Доктор Польюс зараз захоплений новим дослідженням, присвяченим &quot;високоморальному макіавеллізму&quot; і &quot;суспільно корисному нарцисизму&quot; &ndash; коли люди, які мають темні риси характеру, обертають їх нібито на благо інших.</p> <p>У деяких ситуаціях безжалісність необхідна. &quot;Прем&#39;єр-міністр не може з усіма цяцькатися: іноді доводиться грати в обхід правил і заподіювати незручності, а часом навіть поводитися бридко заради вищих цілей&quot;, &ndash; вважає науковець.</p> <p>Темні особистості часто володіють енергією і впевненістю, яка дозволяє їм досягати задуманого. І навіть у матері Терези характер був сталевий, каже дослідник. &quot;Суспільству не допоможеш, мирно сидячи вдома на дивані&quot;, - вважає він.</p> <p><span class="read_also"><span>Читайте також</span>Психологи назвали головну причину агресивності дітей</span></p> <p>Отже, світ не можна розділити на чорне і біле, і доктор Польюс охоче вивчає відтінки сірого. У якомусь сенсі це для нього питання не лише професійне, а й особисте. Він зізнається, що в його характері також є темні риси &ndash; наприклад, йому подобається дивитися жорстокі види спорту, як-от бої без правил.</p> <p>&quot;Я швидко зрозумів, що за власною дослідницькою шкалою набрав би доволі високий результат, &ndash; відверто каже він. &ndash; Як науковцю мені подобається розбиратися в таких речах. Тому я і вирішив досліджувати темну сторону людської особистості&quot;.</p> <br><img border="0" class="nomargin noborder" width="620" height="17" src="http://images.unian.net/img/bbc_620x17.png"><br> Wed, 31 Dec 1969 19:33:35 EST news/733317/ Украина | Туризм Інша людина всередині вас news/735337/ rosbalt.com.ua <h2>Ми звикли вважати, що наше тіло і розум належать лише нам. Насправді ж, ми є поєднанням багатьох організмів, серед яких може бути й інша людина. </h2> <p>Раніше наша поява на світ була цілком зрозумілою. Тато зустрів маму, вони гарно провели час, і з крихітної заплідненої яйцеклітини з&#39;явилися ви, хвицаючись і вередуючи, &nbsp;пише&nbsp;BBCUkrainian.com. Отже, ви &ndash; це наполовину матір, наполовину батько, і на 100% &ndash; ви самі.</p> <p>Ця проста історія останнім часом значно ускладнилася. Окрім генів батьків, ваш організм також складається з мозаїки вірусів і бактерій, а можливо, і генетичного матеріалу інших людей.</p> <p>Особливо якщо ви маєте близнюка, вірогідність того, що в вашому тілі та мозку присутні частки організму брата чи сестри, дуже велика. Ще більше дивує той факт, що вони можуть впливати на ваші вчинки і поведінку.</p> <p>&quot;Людина не є цілісним організмом, вона є радше суперорганізмом, &ndash; каже Пітер Крамер з Університету Падуї. &ndash; Велика кількість організмів людського і нелюдського походження змагається за владу всередині нас&quot;.</p> <p>У співавторстві з дослідницею Паолою Брессан він нещодавно опублікував статтю в журналі Perspectives in Psychological Science (&quot;Перспективи психологічної науки&quot;), в якій закликав психологів і психіатрів звернути увагу на вплив цих факторів на поведінку людей.</p> <p>Цей факт, звичайно, може непокоїти, але вже давно відомо, що наше тіло є сумішшю безлічі різних організмів. Мікроби в кишечнику виробляють нейромедіатори, які змінюють ваш настрій. Деякі науковці навіть припускають, що мікроби впливають на апетит людини, змушуючи її жадати їхню улюблену їжу.</p> <p>Паразит під назвою токсоплазма може навіть призвести до смерті. Дослідження довели, що ці найпростіші можуть впливати на поведінку людини або тварини. Так, заражені щури припиняли боятися кішок і самі шукали зустрічі з ними, бо організм кішки має найбільш сприятливі умови для розмноження паразита.</p> <p>Що ж до людей - дослідження довели взаємозв&#39;язок інфекції і певних рис поведінки: схильності ризикувати, збільшення шансів шизофренії або суїцидальної депресії.</p> <p>Попри те, що токсоплазма може сприяти таким важким психічним хворобам, нею заражено близько третини м&#39;яса, яке зараз виробляється в Великій Британії.</p> <p>&quot;Ми мусимо зупинити це&quot;, &ndash; каже доктор Крамер.</p> <p><span class="read_also"><span>Читайте також</span>Британські вчені просять дозволити їм змінювати гени в ембріонах людини</span></p> <p>Отже, стає зрозумілим, що наші дії далеко не завжди належать нам самим. Лише наведеного достатньо для того, щоб почати сумніватися у власній ідентичності. Втім, питання впливу на нас інших організмів стає дедалі більш моторошним, коли ви усвідомите, що не лише крихітні мікроби можуть керувати вашим розумом, а й інші люди теж.</p> <p>Найбільш очевидним прикладом є сіамські близнюки зі спільним мозком, каже Пітер Крамер, але й у менш екстремальних випадках звичайні близнюки можуть також поділяти органи, не усвідомлюючи цього.</p> <p>На ранньому етапі розвитку клітини можуть передаватися від одного ембріона до іншого. Якщо раніше це вважалося рідкісним явищем, зараз ми знаємо, що це поширений випадок. Близько 8% неідентичних близнюків і 21% трійнят мають не одну, а дві групи крові: одна виробляється з їхніх власних клітин, інша &ndash; з &quot;чужих&quot; клітин близнюка.</p> <p>Інакше кажучи, вони є химерами, тобто злиттям двох організмів. Такий процес може відбутися в багатьох органах, зокрема в головному мозку.</p> <p>&quot;Химерний&quot; мозок може мати серйозні наслідки. Наприклад, відомо, що розташування різних відділів мозку має вирішальне значення для його функцій. Проте присутність чужорідної тканини, якою керують різні гени з різними програмами, може спричинити справжній безлад у складній конструкції мозку.</p> <p><span class="read_also"><span>Читайте також</span>ЗМІ: Вчені розповіли про втрату ДНК по мірі еволюції людини</span></p> <p>Це пояснює, між іншим, чому серед близнюків частіше трапляються шульги. Можливо, клітини іншої людини впливають на зазвичай просту організацію взаємодії між правою та лівою півкулями.</p> <p>Навіть якщо ви ніколи не мали близнюка, чужорідні клітини можуть потрапити до вашого організму багатьма іншими способами. Можливо, в утробі вашої матері від початку були два ембріони, які під час раннього розвитку злилися в один.</p> <p>Оскільки це відбувається на дуже ранньому етапі, &quot;чужі&quot; клітини потрапляють у тканини організму і нормально розвиваються, але при цьому несуть генетичну програму іншої людини.</p> <p>&quot;Ззовні ви виглядаєте як одна людина, але всередині маєте клітини іншої людини. Отже, з точки зору функціонування організму, вас двоє&quot;, пояснює доктор Крамер.</p> <p>Науці відомий випадок, коли вкрай здивованій жінці повідомили, що вона не є біологічною матір&#39;ю двох своїх дітей (див. історію &quot;Брати від іншої матері&quot; наприкінці статті). В іншому випадку клітини вашого старшого брата або сестри можуть залишатися в тілі матері і потрапити у ваш організм під час зачаття.</p> <p>Як би це не відбувалося, очевидно, що тканина іншої людини може спричинити цілком несподіваний розвиток мозку, каже Лі Нельсон з Університету Вашингтона. Зараз дослідниця вивчає можливість імплантації клітин матері в мозок дитини. &quot;Різниця в кількості, типі або етапі розвитку, на якому чужорідні клітини потрапили в організм, можуть спричиняти різні аномалії&quot;, &ndash; каже вона.</p> <p>Лі Нельсон виявила, що навіть у дорослому віці ви не захищені від вторгнення клітин іншої людини. Кілька років тому науковець разом із Вільямом Чаном з Університету Альберти в Едмонтоні провела скринінг мозкової тканини жінок на наявність в їхньому геномі Y-хромосоми.</p> <p>Близько 63% досліджуваного матеріалу приховували чоловічі клітини. &quot;Ми не тільки довели присутність чоловічої ДНК у мозку жінок, але й виявили її у різних відділах мозку&quot;, &ndash; каже Вільям Чан.</p> <p>Одне з логічних пояснень &ndash; вони потрапили туди від дитини. Якимось чином під час вагітності стовбурові клітини сина жінки пройшли крізь плаценту і потрапили до її мозку. Дивним чином присутність чоловічих клітин зменшує імовірність розвитку хвороби Альцгеймера. Хоча наукових пояснень цього науковці поки що не мають.</p> <p>А деякі дослідники навіть почали замислюватися, чи можуть ці клітини впливати на думки матері під час вагітності.</p> <p>Очевидно, наші знання про &quot;суперорганізм&quot; людини поки що залишаються в зародковому стані. Існує більше запитань, ніж відповідей. Але що насправді намагаються зробити науковці - так це показати психологам і психіатрам, що не можливо зрозуміти людську поведінку, аналізуючи лише одне з її &quot;я&quot;.</p> <p>&quot;У кінцевому рахунку, ми маємо зрозуміти всіх індивідів всередині нас, щоби зрозуміти &quot;свою&quot; поведінку&quot;, &ndash; каже Пітер Крамер.</p> <p>Насправді, ми не мусимо вороже ставитися до цих &quot;загарбників&quot;. Зрештою, вони зробили нас тими, ким ми є сьогодні. &quot;Думаю, тепер ясно, що наші природні прибульці залишаться з нами надовго, добре це чи ні, &ndash; каже Лі Нельсон. &ndash; Але я впевнена, що позитивні наслідки все ж таки переважають&quot;.</p> <p>Жінка випадково народила дитину свого близнюка</p> <p>Тест на батьківство, який зробила Лідія Ферчайлд, не передрікав нічого надзвичайного. Жінка мала довести, що батько двох її синів був тією самою людиною, яку вона і вказала. Втім, коли результати тесту повернулися, материнство самої Лідії раптом опинилося під сумнівом &ndash; у клітинах дітей не знайшли жодних слідів її ДНК.</p> <p>Спочатку суд звинуватив жінку в нелегальному сурогатному материнстві з метою отримати пільги.</p> <p>На щастя, приблизно в той же час науковий світ дізнався про схожий випадок, в якому жінка, здавалося, не була біологічною матір&rsquo;ю двох із трьох своїх дітей. Це дивне явище пояснили тим, що вона насправді була химерою, тобто два ембріони в утробі її матері злилися в одне тіло на ранній стадії розвитку. Будучи творінням двох різних генетичних програм, деякі з її яйцеклітин мали геном, який відрізнявся від її власного.</p> <p>Звичайно, це відкриття змусило пані Ферчайльд замислитися над тим, хто вона є насправді. &quot;Найважче було пояснити це моїм синам. Я відчувала, що не передала їм частину себе, &ndash; пише жінка на сайті Jezebel. &ndash; Я хвилювалася, чи вважатимуть вони мене своєю справжньою матір&#39;ю, адже я не передала їм свої гени&quot;.</p> <br><img border="0" class="nomargin noborder" width="620" height="17" src="http://images.unian.net/img/bbc_620x17.png"><br> Wed, 31 Dec 1969 19:33:35 EST news/735337/ Украина | Туризм Люди, які відмовилися старішати news/740489/ rosbalt.com.ua <h2>У 2011 році російський фотограф Володимир Яковлєв розпочав проект &quot;Вік щастя&quot;. Він подорожує світом і знімає людей, які спростовують наші уявлення про старість. </h2> <p>&quot;Ми впевнені, що секрети довголіття і молодості відомі лише монахам-самітникам, які мешкають десь високо в горах або в лісах, далеко від цивілізації. Це не так, &ndash; каже Володимир Яковлєв. &ndash; Такі люди живуть серед нас: у сусідньому будинку, на одній вулиці або в одному з нами місті. Ми просто не знаємо їх, і через це втрачаємо неймовірну можливість дізнатися про їхній спосіб життя, який може здаватися абсолютно фантастичним&quot;, пише ВВС.</p> <p>На знімку, який фотограф зробив у 2012 році, &ndash; німецька гімнастка Йоханна Кваас у віці 86 років.</p> <p><strong>Монсеррат Мехо</strong></p> <p>На основі свого проекту нещодавно Володимир Яковлєв опублікував книгу &quot;Яким я хотів би бути у 70&quot;. У книзі зібрано світлини і історії тридцяти людей, які відмовились старіти &quot;належним чином&quot;. Серед них &ndash; 75-річний серфер, 103-річний марафонець і 79-річна порнозірка.</p> <p>Цей знімок фотограф зробив у квітні 2012 року, іспанці Монсеррат Мехо на ньому 78 років. У 49 вона вперше стрибнула з парашутом. Зараз на її рахунку &ndash; майже тисяча стрибків. Крім цього вона займається гірськими лижами, віндсерфінгом і дайвінгом.</p> <p><strong>Івонн Довлен</strong></p> <p>&quot;Спочатку це був дуже особистий проект, &ndash; розповідає Володимир Яковлєв. &ndash; Мені вже виповнилося п&#39;ятдесят, і я хотів дізнатися, чого мені чекати в майбутньому, а головне &ndash; як я можу вплинути на те, що відбуватиметься зі мною&quot;.</p> <p>Після автомобільної аварії, у яку Івонн Довлен потрапила у віці 80 років і отримала серйозний струс мозку, лікарі порадили їй забути про ковзани. Але 89-річна мешканка Колорадо, яка катається на ковзанах вже 75 років, не послухалась. &quot;Якщо в мене поганий настрій, я дивлюсь на своїх однолітків з кисневими подушками, взуваю ковзани і посміхаюсь&quot;. Фото зроблене в 2011 році.</p> <p><strong>Тао Порхон-Лінч</strong></p> <p>Танцівницю і інструктора з йоги Тао Порхон-Лінч фотограф зняв у 2011 році, коли жінці було 93. Тао Порхон-Лінч почала брати участь у танцювальних змаганнях у 87 років. З тих пір вона отримала більше 600 призів. Жінка, якій зараз 96, викладає йогу. Її звичайний день складається з трьох годин йоги вранці і двох годин танців опівдні. Її партнери на 70 років молодші за неї.</p> <p>&quot;Я не вірю у вік. Я вірю в силу енергії&quot;, &ndash; каже вона тим, хто пропонує їй нарешті заспокоїтися. У своєму виступі на TED у 2014 році вона розповіла, як шестирічна дівчинка спитала в неї, що вона збирається робити на пенсії. &quot;Я не збираюся на пенсію, &ndash; відповіла жінка, &ndash; Я буду танцювати, поки не потраплю до наступної планети&quot;.</p> <p><strong>Рут Фловерс</strong></p> <p>Після того, як Рут Фловерс допомогла своєму онукові організувати день народження, у віці 68 років вона вирішила стати DJ. Свій перший сет вона зіграла на віллі Murano в Каннах у віці 78 років, а потім до самої смерті в травні 2014 виступала в клубах по всьому світу під псевдонімом &quot;Мамуся Рок&quot;. Цей знімок фотограф зробив у липні 2012 року.</p> <p>&quot;Останні чотири роки я подорожував світом у пошуках людей, які замість старості обрали жити далі &ndash; радісно і яскраво, і часто навіть більш енергійно, ніж у молодості, &ndash; розповідає автор проекту. &ndash; Люди, з якими я познайомився, повністю перевернули мій світ і уяву про те, якою повинна бути старість&quot;.</p> <p><strong>Грета Понтареллі</strong></p> <p>&quot;Греті Понтареллі 61. Вона з&#39;являється перед глядачами в блискучому бікіні, ефектно підходить до пілону, глибоко вигинається, хапається за нього руками і легко злітає вгору. Впродовж наступних кількох хвилин Грета виконує неймовірно складний і захоплюючий акробатичний номер на жердині&quot;.</p> <p>Так фотограф описує виступ американки, яка почала займатися спортивними танцями на пілоні у віці 59 років після того, як лікарі поставили їй діагноз остеопороз. &quot;Щоби зміцнити кістки, я мусила займатися важкими фізичними вправами, &ndash; пояснює жінка. &ndash; Але ж важка атлетика &ndash; це надто нудно&quot;.</p> <p>Володимир Яковлєв сфотографував пані Понтареллі в серпні 2012 року. Зараз вона продовжує виступати на змаганнях і у віці 63 років у 2014 вона перемогла на Чемпіонаті світу зі спортивних танців на жердині і отримала звання майстра спорту.</p> <p><strong>Джон Лове</strong></p> <p>Хоча Джон Лове мріяв танцювати все життя, він зайнявся балетом лише у 79, а вперше вийшов на сцену &ndash; у 89. Коли Джону виповнилося 90, родичі заборонили йому виконувати повороти на 360 градусів в повітрі. &quot;Вони бояться, що якщо я впаду, вони більше не зберуть мене докупи&quot;, &ndash; жартував Джон під час фотосесії у жовтні 2012 року.</p> <p>Тому він просто стрибає. &quot;Він не може втриматися, &ndash; каже фотограф. &ndash; Для більш інтенсивних тренувань, Джон встановив трапецію у себе на стелі і висить на ній щодня, щоби нарощувати м&#39;язову силу&quot;.</p> <p>Зараз йому 94, і він продовжує виступати і тренуватися щодня. Джон Лове відкрив фотографу секрет, як насолоджуватися старістю: &quot;Знайдіть те, що кардинально змінить ваше життя. Це нелегко, можливо, мені просто пощастило. Але, я думаю, кожен може щось знайти для душі. Балет дозволяє мені тримати спину прямо і обдурювати час&quot;.</p> <p><strong>Ллойд Кан</strong></p> <p>Каліфорнієць Ллойд Кан почав кататися на скейтборді у 65. Як розповідає Володимир Яковлєв, Ллойд &quot;відразу впав і травмував руку. З цього він зробив лише один висновок &ndash; треба завжди одягати захист&quot;. Ллойд Кан продовжив кататися на скейтборді. Коли фотограф зробив цей знімок у січні 2013 року, Ллойду було 78.</p> <p>&quot;Майже щодня Ллойд ганяє на борді вулицями приморського міста Болінас. Він обирає вулиці з довгим поступовим нахилом і плавними поворотами і спускається ними&quot;.</p> <p>У своєму блозі Ллойд Кан розповідає, як у 2014-у катався на скейтборді з сином і онуком, і син сказав: &quot;Не знаю, про кого більше переживати: про мого трирічного сина чи про мого 79-річного татка&quot;.</p> <p>Втім, Ллойд, який також працює у видавництві та проектує еко-будинки, не поспішає. &quot;Я не виконую трюків, як підлітки, &ndash; каже він. &ndash; І не розвиваю велику швидкість, щоби у будь-який момент я міг зістрибнути і приземлитися на ноги. Отже, в моєму випадку &ndash; нічого екстремального, мені просто подобається кататися&quot;.</p> <p><strong>Дуань Цзиньфу</strong></p> <p>Життя Дуаня Цзиньфу змінилось, коли одного чудового дня він побачив групу людей, які тренувались у парку в Пекіні. &quot;Це були люди значно старші за нього, але вони з легкістю сідали на шпагат. А Дуань тоді навіть нахилитися не міг без стону, &ndash; розповідає Володимир Яковлєв. Він сфотографував чоловіка у липні 2011 року, коли Дуаню було 73&quot;.</p> <p>Після 50 років роботи на скляному заводі його здоров&#39;я було цілком зруйнованим. Дуань ледве міг ходити, а його легені, пошкоджені скляним пилом, майже не працювали. Не зважаючи на це, Дуань приєднався до групи, яка щодня практикувала розтягування і дихальні вправи на основі філософії дао, і тепер, у віці 76 років, він виконує вправи, які не під силу й значно молодшим людям.</p> <p>&quot;Колись він працював на фабриці по вісім годин щодня, а тепер він звик кожен день розтягуватися, &ndash; розповідає фотограф. &ndash; Незабаром він також навчився сідати на шпагат і до того ж без жодного стогону&quot;.</p> <p><strong>Валентин Бадіч</strong></p> <p>У рамках свого проекту Володимир Яковлєв побував у дев&#39;яти країнах, зокрема, Франції, Італії та Індії. Свого співвітчизника &ndash; Валентина Бадіча &ndash; він знайшов у нічному клубі в Єкатеринбурзі. &quot;Найбільш завзятий рок-н-рольник Уралу ніколи всерйоз не тренувався&quot;, &ndash; розповідає фотограф про чоловіка, відомого всім як &quot;Дідусь Елвіс Преслі&quot;.</p> <p>Після того як Валентин у 50 років відчув міцний біль у суглобах і лікарі сказали, що йому потрібні титанові імплантати, він вирішив лікувати себе сам.</p> <p>&quot;Він почав ходити пішки. Він змушував себе ходити сходами вгору та вниз щодня. Потім він почав бігати. А потім &ndash; танцювати&quot;, &ndash; розповідає фотограф.</p> <p>Коли Володимир Яковлєв фотографував його в лютому 2011, Валентин показав, на що він тепер був здатний: він протанцював всі три години фотосесії без упину і навіть не задихався. І він робив це настільки чудово, що під кінець разом з ним танцювала вся студія: асистенти, освітлювачі, я ... і навіть дві фотомоделі, які знімались у сусідній студії&quot;.</p> <p><strong>Доріс Лонг</strong></p> <p>Доріс Лонг зайнялась промисловим альпінізмом, коли їй було 85, після того, як жінка побачила альпіністів, які спускалися з 20-метрової скелі в Гемпширі. &quot;Доріс подумала, що альпінізм має бути надзвичайно захоплюючою справою. І вона мала рацію&quot;, &ndash; розповідає пан Яковлєв. Він зняв Доріс у липні 2012 року, коли їй було 98.</p> <p>&quot;Після мого першого спуску я була просто у захваті&quot;, &ndash; каже Доріс Лонг. У віці 92 років Доріс спустилась з 70-метрової будівлі Millgate House, найвищого хмарочосу Портсмута. Зараз їй 100, і вона продовжує займатися альпінізмом.</p> <p>Фотограф висловлює думку, яку напевно поділяє більшість з його моделей: &quot;Парашутист Пет Мурхед, який відзначив свій 80-річний ювілей, зробивши 80 стрибків з парашутом поспіль, каже: &quot;Щастя &ndash; це вибір, це стиль життя. Дехто може спитати, невже це так просто? Так, це так просто!&quot; І я теж впевнений, що секрет щастя і вічної молодості &ndash; саме в цьому&quot;.</p> <br><img border="0" class="nomargin noborder" width="620" height="17" src="http://images.unian.net/img/bbc_620x17.png"><br> Wed, 31 Dec 1969 19:33:36 EST news/740489/ Украина | Туризм Почему похудеть так тяжело news/743301/ rosbalt.com.ua <h2>Многие из нас ищут заветное решение, которое наконец-то поможет нам стать здоровее и стройнее. И, разумеется, желательно, чтобы оно при этом было несложным и не предполагало излишнего аскетизма. </h2> <p>Несмотря на неудачи, мы по-прежнему с оптимизмом смотрим в будущее, убеждая себя, что вот-вот превратимся в улучшенную версию себя.</p> <p>Подобно так называемой &quot;ошибке планирования&quot; - переоценке скорости и простоты выполнения определенной работы, когда мы наивно полагаем, что успеем установить новый кухонный гарнитур за выходные или завершить проект до конца рабочего дня, - излишний оптимизм вселяет в нас веру в то, что когда-нибудь мы станем более организованными и дисциплинированными.</p> <p>Один из наиболее известных примеров такой ошибки - первое издание 12-томного Оксфордского словаря английского языка. Работа над его составлением началась в 1860 г., а завершить ее планировалось за три года.</p> <p>В 1879 году было принято решение издать все тома в течение ближайшего десятилетия, но пять лет спустя выяснилось, что лексикографы добрались лишь до слова ant (муравей).</p> <p>Последний том увидел свет в 1928 г. - к тому времени словарь уже считался устаревшим, и составители немедленно приступили к работе по его обновлению и дополнению.</p> <p>То же самое происходит, когда мы пытаемся изменить свой образ жизни.</p> <p>Прочитав очередную мотивирующую статью на эту тему, мы в который раз наполняемся оптимизмом: уж теперь-то наша попытка обязательно увенчается успехом.</p> <p>Джанет Поливи из Торонтского университета изучает явление, которое она называет синдромом ложной надежды.</p> <p>Поливи пришла к выводу, что люди раз за разом ставят перед собой невыполнимые цели, неизменно терпят неудачу при их реализации и чувствуют себя из-за этого все хуже.</p> <p>Некоторые из студентов, которые участвовали в ее исследовании, безуспешно пытались изменить те или иные привычки в течение 10 лет, каждый год совершая новую попытку в полной уверенности, что уж на этот-то раз точно получится.</p> <p>Некоторые из испытуемых совершали за год до 15 попыток похудеть при помощи разных диет.</p> <p><span class="read_also"><span>Читайте также</span>Ожирением можно заразиться, установили ученые</span></p> <p>При этом они были оптимистично настроены не только относительно своих шансов на успех, но и ожидали положительного эффекта, который потеря веса должна оказать на их жизнь. Студентки верили, что это поможет им не просто завести новые отношения, но и найти хорошую работу, а также повысить успеваемость.</p> <p>Однако даже те из них, кому удавалось существенно сбросить вес, впоследствии испытывали глубокое разочарование из-за того, что их жизнь в целом не улучшилась.</p> <p>Порой мы ставим перед собой слишком сложные цели. Так, Поливи выяснила, что если люди настраиваются на посещение спортзала дважды в неделю, но если им приходится пропускать одно из посещений, они испытывают чувство разочарования, несмотря на то, что даже одна тренировка в неделю сама по себе - для них значительное достижение.</p> <p>Вместо того, чтобы воспринимать одно занятие в неделю как прогресс, эти люди рассматривают его как свидетельство собственной неудачи.</p> <p>Чтобы проверить данное наблюдение, Поливи предложила участникам исследования более реалистичную программу похудения - и обнаружила, что многие из них добились потери веса и чувствовали удовлетворение от результатов.</p> <p>Одна из причин, по которым придерживаться диеты так трудно, заключается в том, что пища, богатая жирами и сахаром, весьма приятна на вкус.</p> <p>Тяга к подобной еде выработалась у человека тысячелетия назад, поскольку нашим далеким предкам было неизвестно, сохранится ли она в изобилии в будущем.</p> <p>Сейчас многие регионы мира не испытывают недостатка в продуктах, содержащих сахар и жиры - скорее, наоборот.</p> <p><span class="read_also"><span>Читайте также</span>Медики констатируют безрезультатность борьбы с ожирением в мире</span></p> <p>Диетологи уже несколько десятилетий призывают население меньше есть и уделять больше внимания физическим нагрузкам, но такой режим не так-то просто соблюдать. Поэтому нас и привлекают любые новинки, облегчающие нам эту задачу.</p> <p>Проблема в том, что долгосрочные последствия использования новомодных ухищрений бывает трудно предсказать.</p> <p>Взять хотя бы самое свежее новшество - так называемый самомониторинг (self-tracking). Несколько недель назад я скачала себе на телефон приложение-шагомер и установила себе цель - ежедневно проходить 10 000 шагов.</p> <p>Когда мне впервые удалось добиться этого результата, на экране смартфона расцвели зеленые конфетти праздничного фейерверка, что мне пришлось по душе.</p> <p>(Хотя, должна признаться, в конечном счете мне пришлось снизить планку до 9000 шагов в день, поскольку проходить первоначально выбранную дистанцию оказалось труднее, чем я ожидала - особенно дождливой английской зимой.)</p> <p>Благодаря приложению, к вечеру я точно знаю, удалось ли мне пройти запланированное число шагов, но в течение дня я нет-нет да и взгляну на экран смартфона - не могу удержаться.</p> <p>В 2013 г. каждый пятый взрослый гражданин США использовал то или иное персональное устройство самомониторинга. А к 2018 г., согласно прогнозам, 485 млн жителей Земли будут носить с собой шагомеры различных типов.</p> <p>Наличие шагомера само по себе помогает проходить большее расстояние. Серия экспериментов, проведенная учеными Университета Дьюка в Северной Каролине (результаты готовятся к публикации в научном издании Journal of Consumer Research), подтверждает этот тезис.</p> <p>Если людям доступна персональная статистика по пройденной дистанции, количеству прочитанных книжных страниц или числу закрашенных фигур в книге-раскраске, у них появляется больше стимулов к тому, чтобы продолжать тот или иной вид активности. И это хорошо.</p> <p>Но есть одна проблема. В экспериментах студентам выдавали шагомеры, при этом половине из них предложили регулярно считывать показания устройств, а у другой половины экраны шагомеров были заклеены, так что эти участники не видели своей статистики.</p> <p>Те из студентов, кто мог контролировать количество сделанных шагов, проходили большее расстояние, но получали от процесса меньше удовольствия.</p> <p>В экспериментах со чтением выяснилось, что люди читают меньше после того, как у них изымают счетчик прочитанных страниц .</p> <p>Исследователи не ставили целью изучить последствия использования шагомера в течение длительных периодов времени, но у них есть опасение, что если начать воспринимать ходьбу как работу, а не приятное времяпрепровождение, со временем она потеряет привлекательность и мотивация заниматься ею снизится.</p> <p><span class="read_also"><span>Читайте также</span>В мире распространяется эпидемия ожирения среди детей младше 5 лет - ВОЗ</span></p> <p>Нечто подобное обнаружили ученые, поставившие ряд экспериментов в 1970-х - тогда школьникам младших классов платили за разгадывание загадок и раскрашивание картинок.</p> <p>Как только урок заканчивался, участники экспериментов прерывались на перемену, в то время как большинство детей, не получавших деньги за любимое занятие, с увлечением его продолжали.</p> <p>Надежное решение проблемы снижения мотивации пока не придумано, но определенных успехов можно добиться, если постоянно пробовать новые поведенческие стратегии - при условии, что в случае неудачи мы не будем впадать в уныние.</p> <p>Один из возможных методов - попытаться побороть сформировавшиеся привычки.</p> <p>Карен Пайн и Бен Флетчер из Университета Хартфордшира опробовали на группе испытуемых диету без жестких физических нагрузок и без запретов на употребление каких-либо продуктов.</p> <p>Вместо этого участники эксперимента должны были каждый день делать что-то новое и непривычное.</p> <p>Концепция диеты основывалась на более раннем исследовании, результаты которого указывали на то, что тучные люди, как правило, ведут рутинный, монотонный образ жизни.</p> <p>Каждую неделю испытуемые выбирали для себя два из 50 возможных непривычных видов активности - от рисования и нового маршрута между домом и работой до простой перенастройки автомобильной радиомагнитолы на другую волну.</p> <p>Таким образом ученые рассчитывали сломать повседневный уклад своих подопечных, в результате чего последние должны были, сами того не сознавая, потреблять меньше калорий и проявлять более высокую физическую активность.</p> <p>Масштаб исследования был довольно скромным, но в целом оно подтвердило действенность данной методики.</p> <p>В 2014 г. финские ученые поставили сходный эксперимент: участники должны были жестко ограничивать потребление калорий в течение семи недель. Затем следовал период гораздо более демократичной диеты.</p> <p>В долгосрочной перспективе этот подход помог испытуемым избежать повторного набора веса.</p> <p>Так что, возможно, не нужно бояться экспериментировать с новыми диетами, меньше есть и больше двигаться - но при этом стоит слегка умерить оптимизм и признаться себе в том, что какого-то одного магического решения не существует.</p> <br><img border="0" class="nomargin noborder" width="620" height="17" src="http://images.unian.net/img/bbc_620x17.png"><br> Wed, 31 Dec 1969 19:33:36 EST news/743301/